Голос висловлює мої почуття… Картини зображають мою душу.

Золотий Пензлик - візьми участь в проекті

Секрети Марисі Рудської

Молода креативна художник-ілюстратор Марина Рудська ділиться своїми секретами та побажаннями з учасниками Золотого Пензлику

Поділися з друзями інфою!) -

Марися Рудська

Мене звати Марися, я художник-ілюстратор, люблю птахів, китів, шоколад з мигдалем, далекі мандри, кактуси, малярну стрічку, вірші Антонича, прозу Майка Йогансена і теплі сни :)

Я вдячна Всесвіту за найближчих людей, за всі мої мандри, за натхнення, за ритм, за мелодії всередині, я вдячна за мушлі, шишки, фісташкове морозиво, за цікавих людей, хороші фільми, за музику, за книги, за випадковості, за сорок за моїм вікном, за дешеві авіаквитки, за дивні дні і тумани, за жовтневі срібні дощі, за холодну воду гірських озер, за солодкі сни, за натхненні ранки, за зустрічі, усмішки і сонця в твоїх очах :)

Наснага та натхнення

Проблема сучасності в тому, що люди часто втрачають цілісність світу, в якому живуть. Бо навколо дуже багато всього відбувається. Тож моя творчість - це спроба реконструкції цілісного світу. У дереві також можна поселитися, на нього можна покластися, бо воно велике - тому на деяких картинах зображую житло на деревах, спинах тварин, у чайнику :)

Частенько замальовую те, що наснилося в маршрутках. Пінгвінів, наприклад, які в хусточках переходять дорогу. У транспорті прокидаєшся раптово, тому сни запам'ятовуються. Це подібно до способу, який використовував Далі. Він ставив на коліна миску з холодною водою й засинав. Коли руки падали в воду – прокидався й швидко фіксував те, що наснилося.
У метро й на парах роблю замальовки з натури. Та одногрупниці не позують навмисно. Бо частіше все ж малюю не їх – образливо буде позувати всю пару, а потім побачити монстра на полотні :)

Власні думки

Пошуки ритму, рим, мелодій в голові.
Осінь під шкірою рук,
терпкість хурми, довгий шарф,
м'яке повітря дивних днів.

Листопад - наймістичніший місяць року.
Останні дні шелесту дерев,
ще кілька тижнів і з усіх голосів, залишиться лиш містичний скрип і шкрябання об скло.
Під листям у коричневій, липкій мов ранковий сон волозі, завмерли слимаки, жуки і мухи.
Під землею нечутно, риють глибші нори кроти.
Сороки збирають у гнізда перші листопадові зорі. У сріблі важких сутінків, нечутно збирають зорі.
Гортанне каркання круків у лісах, запах осикового листя,
вечори народжуються з диму паленого картоплиння на городах за містом.
Ніч приходить все раніше, відображається прозора темрява в калюжах.
Ніч приходить все надривніше,
все безповоротніше.

Побажання юним художникам

Мій черговий рік почався на Туманному Альбіоні, де ми передражнювали смішних озерних мартинів на площі, а ті обурено дріботіли геть.
Кількома місяцями згодом я вперше побачила океан. Та ще й який! Тихий! Хоч кожен океан магічний.
Перша зустріч з океаном, хай і нетривала, то новий відлік часу у всіх внутрішніх галактиках.
Я вперше бачила секвої, моржів, білух, торкнулася сови, розпізнала мандрівних чорних гагар.
Цьогоріч я вперше була в літніх Карпатах, піднялась на свою першу вершину, прокидалася під дзвін овечих дзвіночків і мала сині від чорниць пальці.
Врешті, цього року я кохала, малювала й мандрувала. А що може бути прекрасніше?:)

У світі навколо живе багато чудес, великих й маленьких. Бажаю вам мати відкрите серце й душу, щоб помічати їх. І тоді дива зростатимуть разом з вами і виростуть у велике й справжнє чудо таланту. Бажаю вам перемог, маленьких і великих!